сукупний

Значення в інших словниках

1. сукупний — суку́пний прикметник Орфографічний словник української мови
2. сукупний — (- працю) спільний, об'єднаний, гуртовий; (- городи) нерозділений суцільний; (- паперову банкноту) нерозбитий, цілий. Словник синонімів Караванського
3. сукупний — СУКУ́ПНИЙ, а, е. 1. Об'єднаний, спільний. Етнологія засвідчує сукупне полювання на великих тварин мешканцями споріднених первісних громад (з наук. літ.); Попит виражає сукупну суспільну потребу в різних товарах у сфері обігу (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
4. сукупний — -а, -е. 1》 Об'єднаний, спільний. Сукупний попит. Сукупні величини. Сукупний суспільний продукт — сума вироблених за певний період матеріальних благ. 2》 діал. Суміжний. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сукупний — СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і... Словник синонімів української мови
6. сукупний — СУКУ́ПНИЙ, а, е. 1. Об’єднаний, спільний. Ах, скільки радості, коли ти любиш землю. Нема у ній ні ангелів, ні бога, ані семи небес. А є лиш гордість і горіння, сукупна праця і хвала (Тич., І, 1957, 115). Словник української мови в 11 томах
7. сукупний — Сукупний, -а, -е, — ній, -я, -є Совокупный, совмѣстный, нераздѣльный, общій, цѣльный. Треба, щоб була у нас сукупня вечеря на всіх братів і сестер. Павлогр. у. Сукупні городи (огороды, не отдѣленные другъ отъ друга). Васильк. Словник української мови Грінченка