1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

суплікатор

Супліка́тор, -ра; -тори, -рів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суплікатор — супліка́тор іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. суплікатор — СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями .. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  3. суплікатор — -а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. суплікатор — СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями.. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 273). Словник української мови в 11 томах
  5. суплікатор — Суплікатор, -ра м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів. Св. Л. 297. Словник української мови Грінченка