1. Словник української мови Грінченка

суплікатор

Суплікатор, -ра

м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів. Св. Л. 297.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суплікатор — супліка́тор іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. суплікатор — СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями .. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  3. суплікатор — -а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. суплікатор — Супліка́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. суплікатор — СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями.. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 273). Словник української мови в 11 томах