1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

сусідчин

Сусі́дчин, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сусідчин — сусі́дчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сусідчин — СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: – Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Панас Мирний); Однієї ночі не спиться матері. Чують – у сусідчиному садочку щось шепоче (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  3. сусідчин — -а, -е. Прикм. до сусідка. || Належний сусідці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сусідчин — СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: — Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Мирний, І, 1954, 93); Однієї ночі не спиться матері. Чують — у сусідчиному садочку щось шепоче (Вовчок, І, 1955, 82). Словник української мови в 11 томах
  5. сусідчин — Сусідчин, -на, -не Сосѣдкинъ. У сусідчиному садочку щось шепоче. МВ. І. 124. Словник української мови Грінченка