сусідчин
сусі́дчин
-а, -е.
Прикм. до сусідка.
|| Належний сусідці.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сусідчин — сусі́дчин прикметник Орфографічний словник української мови
- сусідчин — СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: – Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Панас Мирний); Однієї ночі не спиться матері. Чують – у сусідчиному садочку щось шепоче (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- сусідчин — Сусі́дчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сусідчин — СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: — Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Мирний, І, 1954, 93); Однієї ночі не спиться матері. Чують — у сусідчиному садочку щось шепоче (Вовчок, І, 1955, 82). Словник української мови в 11 томах
- сусідчин — Сусідчин, -на, -не Сосѣдкинъ. У сусідчиному садочку щось шепоче. МВ. І. 124. Словник української мови Грінченка