сусідка
сусі́дка
-и.
Жін. до сусід.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сусідка — сусі́дка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сусідка — [сус’ідка] -дкие, д. і м. -с'ідз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
- сусідка — СУСІ́ДКА, и, ж. Жін. до сусі́д. Посидь, сусідко, – ще трошки видко (Номис); Двері виходять на великий шкляний ганок, якого половина належить мені, а половина моїй сусідці (Леся Українка); Сусідки оступили Параску... Словник української мови у 20 томах
- сусідка — Сусі́да, -ди і сусі́дка, -дки, -дці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сусідка — СУСІ́ДКА, и, ж. Жін. до сусі́д. Посидь, сусідко, — ще трошки видко (Номис, 1864, № 10888); Двері виходять на великий шкляний ганок, якого половина належить мені, а половина моїй сусідці (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- сусідка — Сусідка, -ки ж. 1) Сосѣдка. Посидь, сусідко, ще трохи видко. Ном. № 10887. 2) пт. Alauda cristata. Драг. 6. ум. сусідонька, сусідочка. Словник української мови Грінченка