схаменутися

Схамену́тися, -ну́ся, -не́шся; схамени́ся, -ні́ться

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схаменутися — (раптом зауважити щось пропущене) опам'ятатися, отямитися, спохватитися, розм. похопитися. Словник синонімів Полюги
  2. схаменутися — схамену́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. схаменутися — док. стямитися отямитися, опам'ятатися, д. охаменутися (усвідомити промах) прийти до розуму <�глузду> узятися за розум Словник синонімів Караванського
  4. схаменутися — [схамеинутиес'а] -нус'а, -нес':а, -нец':а, -неимос'а, -неитес'а, -нуц':а; нак. -нис'а, -н'іц':а Орфоепічний словник української мови
  5. схаменутися — СХАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Прийти до пам'яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам'ятатися, отямитися. Схаменулись нехрещені, Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. схаменутися — -нуся, -нешся, док. 1》 Прийти до пам'яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам'ятатися, отямитися. [І] не схаменувся (не схаменулися), як ... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. схаменутися — ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СПОМ'ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  8. схаменутися — СХАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Прийти до пам’яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам’ятатися, отямитися. Схаменулись нехрещені, Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. схаменутися — Схамену́тися, -ну́ся, -не́шся гл. Опомниться, одуматься. Ой, Хомо, Хомо, схаменись, он скоро вже й води не стане: піди лиш, брате, подивись. Гліб. Оттут-то вітри схаменулись і ну всі драла до нори. Котл. Ен. І. 11. Словник української мови Грінченка