схаменутися

СХАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Прийти до пам'яті, повернути собі душевну рівновагу, набути можливості думати, приймати рішення; опам'ятатися, отямитися.

Схаменулись нехрещені, Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру (Т. Шевченко);

– Схаменувсь помалу, підводжусь, роздивляюсь... Се ж я у проваллі поза млином! (Марко Вовчок);

Помітивши погляд Данила та його ніяковість, Андрій схаменувся (О. Копиленко);

Схаменулися гітлерівці, коли вже весь берег піднявся на них (О. Гончар);

Раптом спинилася [Любуша] здивована і вражена, побачивши афішу на стіні .. Схаменулась, провела рукою по чолу, озирнулась (І. Кочерга);

* Образно. Вітер на хвильку завмирав, здивований, потім, схаменувшись, знову зривався навздогін, заходив з боків, летів навперейми (Ю. Збанацький).

2. Зрозумівши помилковість своєї поведінки, хибність своїх намірів і т. ін., змінити їх, відмовитися від них; одуматися.

Занедужала княгиня, І князь схаменувся. За бабами-знахурками По селах метнувся (Т. Шевченко);

– Параско! схаменися! Що се ти робиш? Кого се ти накликала, кому це все наготувала?.. (Панас Мирний);

Рахім спочатку, за звичкою, почав їсти пальцями, але згодом схаменувся і взяв ложку (З. Тулуб);

Голова колгоспу розсміявся з власного дотепу, але швидко схаменувся (С. Добровольський);

// Раптово усвідомити, згадати щось, помітити упущення, недогляд.

Не козак і не Галя схаменулися, що вже близько світання, а наддніпровська чайка почула й пронеслася з кигиком понад Дніпром (Марко Вовчок);

Схаменувшись, що гостю з дороги треба відпочити, господар побажав йому на добраніч і провів його до відведеної кімнати (П. Кочура).

(1) [І] не схамену́вся (схамену́лися), як... – не встиг (не встигли) опам'ятатися, як сталося щось; дуже швидко відбулося що-небудь.

Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою (О. Стороженко);

І не схаменулися вівчарі, як опришки зникли за деревами (В. Гжицький).