уміння

Значення в інших словниках

1. уміння — умі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. уміння — Здатність, досвід, майстерність, вправність, умілість, с. хист, жм. тяма; (високе) мистецтво, техніка; (тонке) спритність, зграбність. Словник синонімів Караванського
3. уміння — Виучка, вмілість, вміння, вміннячко, досвід, наука, умілість, уміннячко Словник синонімів Вусика
4. уміння — [ўм'ін':а] = вміння -н':а Орфоепічний словник української мови
5. уміння — Тяма, див. умілість Словник чужослів Павло Штепа
6. уміння — Здатність людини до виконання певних дій шляхом доцільного використання набутих знань і навичок, володіння складною системою психічних і практичних дій стосовно музичного мистецтва.Сформовані музичні (вокальні, диригентські, інструментальні та ін.). Словник-довідник музичних термінів
7. уміння — УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), я, с. Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь. Вершити сіно – се артизм, на те треба спеціального вміння (Г. Хоткевич); Напружив хірург все уміння, весь хист, Виймаючи кулю (І. Словник української мови у 20 томах
8. уміння — (вміння), -я, с. Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. уміння — МАЙСТЕ́РНІСТЬ (досконале вміння в якійсь справі), ВПРА́ВНІСТЬ, УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), УМІ́ЛІСТЬ (ВМІ́ЛІСТЬ), МИСТЕ́ЦТВО, МАЙСТЕ́РСТВО заст. — Так, пане отамане, домна — річ серйозна. Словник синонімів української мови
10. уміння — УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), я, с. Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь. Вершити сіно — се артизм, на те треба спеціального вміння (Хотк., II, 1966, 340); Напружив хірург все уміння, весь хист, Виймаючи кулю (Нех. Словник української мови в 11 томах
11. уміння — рос. умение здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навичок. Формуванню... Eкономічна енциклопедія