1. Словник української мови у 20 томах

уміння

УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), я, с.

Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь.

Вершити сіно – се артизм, на те треба спеціального вміння (Г. Хоткевич);

Напружив хірург все уміння, весь хист, Виймаючи кулю (І. Нехода);

Вміння поважно триматися перед пацієнтами й не поспішати виголошувати діагноз змушували хворих вірити в знання й досвід чорного смаглявого лікаря (Б. Антоненко-Давидович);

– Все в тобі. Є сила, є вміння. Поле сумує за добрими зернами, серця людські прагнуть любові. Іди, сій, лікуй хворих (О. Бердник);

Дивовижний талант творців з народу на повну силу виявився у відчутті гумору і умінні скупою палітрою надати образові мажорного звучання (з наук.-попул. літ.);

Ідея інтеграції співзвучна з вимогами, що поставило суспільство перед сучасною школою, – формування цілісного погляду на Світ як єдине взаємопов'язане ціле, вміння бачити глобальні проблеми сучасності й способи їх вирішення (з наук. літ.);

Витончений смак, вміння поєднати раціоналізм з індивідуальним розумінням суті речей притаманні різним формам дизайну в Країні вранішнього сонця (з наук. літ.);

// Певні навички, набуті вправами, тренуванням.

Ті “цивілісти” були далеко не невправні. Ого! Вони дадуть сто очків уперед усім гвардійцям щодо вміння володіти кулеметами, автоматами й усіма іншими знаряддями знищення людей (І. Багряний);

Принадність церковного християнського шляху полягає у тому, що його дотримання не вимагає ані якоїсь особливої освіти, ані засвоєння спеціальних умінь для виконання психотренінгу (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уміння — умі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. уміння — Здатність, досвід, майстерність, вправність, умілість, с. хист, жм. тяма; (високе) мистецтво, техніка; (тонке) спритність, зграбність. Словник синонімів Караванського
  3. уміння — Виучка, вмілість, вміння, вміннячко, досвід, наука, умілість, уміннячко Словник синонімів Вусика
  4. уміння — [ўм'ін':а] = вміння -н':а Орфоепічний словник української мови
  5. уміння — Тяма, див. умілість Словник чужослів Павло Штепа
  6. уміння — Здатність людини до виконання певних дій шляхом доцільного використання набутих знань і навичок, володіння складною системою психічних і практичних дій стосовно музичного мистецтва.Сформовані музичні (вокальні, диригентські, інструментальні та ін.). Словник-довідник музичних термінів
  7. уміння — (вміння), -я, с. Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. уміння — МАЙСТЕ́РНІСТЬ (досконале вміння в якійсь справі), ВПРА́ВНІСТЬ, УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), УМІ́ЛІСТЬ (ВМІ́ЛІСТЬ), МИСТЕ́ЦТВО, МАЙСТЕ́РСТВО заст. — Так, пане отамане, домна — річ серйозна. Словник синонімів української мови
  9. уміння — Умі́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. уміння — УМІ́ННЯ (ВМІ́ННЯ), я, с. Здобута на основі досвіду, знання здатність належно робити що-небудь. Вершити сіно — се артизм, на те треба спеціального вміння (Хотк., II, 1966, 340); Напружив хірург все уміння, весь хист, Виймаючи кулю (Нех. Словник української мови в 11 томах
  11. уміння — рос. умение здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навичок. Формуванню... Eкономічна енциклопедія