упокій

Значення в інших словниках

1. упокій — упокі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. упокій — УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й), ко́ю, ч. 1. заст. Спокій. За дурною головою нема ногам упокою (Номис); Як прийшла неділя, то нема йому [Денисові] впокою: муляє його той Чорний яр. Чи йти, чи не йти? (Б. Грінченко). 2. церк. Дія за знач. упоко́їти... Словник української мови у 20 томах
3. упокій — (впокій), -кою, ч. 1》 заст.Спокій. 2》 церк. Дія за знач. упокоїти 2). За упокій [душі] — молитися за покійного. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упокій — СПО́КІЙ (душевний стан, коли немає хвилювання, тривоги, роздратування і т. ін.), СУПОКІ́Й, РІВНОВА́ГА, УМИРОТВОРІ́ННЯ підсил. книжн., ПО́КІЙ заст., УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й) заст., ПОВА́ГА діал.; ФЛЕ́ГМА (незворушний спокій, що межує з байдужістю). Словник синонімів української мови
5. упокій — УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й), ко́ю, ч. 1. заст. Спокій. За дурною головою нема ногам упокою (Номис, 1864, № 6682); Як прийшла неділя, то нема йому [Денисові] впокою: муляє його той Чорний яр. Чи йти, чи не йти? (Гр., II, 1963, 251). З упоко́єм — спокійно. Словник української мови в 11 томах
6. упокій — Упокій, -кою м. 1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. Ном. № 6682. з упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати. АД. II. 11. 2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає. Шевч. 595. Словник української мови Грінченка