1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

хитання

Хита́ння, -ння; -та́ння, -та́нь і -та́ннів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитання — хита́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хитання — ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (І. Муратов); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле. Словник української мови у 20 томах
  3. хитання — -я, с. 1》 Дія за знач. хитати і хитатися. 2》 перен. Те саме, що вагання 2), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хитання — ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю. Словник синонімів української мови
  5. хитання — ХИТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. хита́ти і хита́тися. Декому на морі від хитання зле робиться. А мені так нічого (Мур., Бук. повість, 1959, 48); Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле. Повільне хитання заколисувало їх на сідлах (Досв. Словник української мови в 11 томах
  6. хитання — Хитання, -ня с. Шатаніе, качаніе. Словник української мови Грінченка