1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

чиншовик

Чиншови́к, -ка́; -вики́, -кі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чиншовик — Чиншови́к: — платник податків за аренду землі [25] Словник з творів Івана Франка
  2. чиншовик — ЧИНШОВИ́К, а́, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. То був ґрунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (І. Нечуй-Левицький); Ці “шляхтичі” звичайно були “чиншовиками”, тобто засівали землю, виплачуючи за неї поміщикові щорічну плату – “чинш” (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  3. чиншовик — чиншови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. чиншовик — -а, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чиншовик — ЧИНШОВИ́К, а́, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. То був грунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. чиншовик — Чиншовик, -ка м. Платящій чиншъ, состоящій на чиншевомъ положеніи. Словник української мови Грінченка