чиншовик
ЧИНШОВИ́К, а́, ч., іст.
Орендатор, який платив чинш власникові землі.
То був ґрунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (І. Нечуй-Левицький);
Ці “шляхтичі” звичайно були “чиншовиками”, тобто засівали землю, виплачуючи за неї поміщикові щорічну плату – “чинш” (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиншовик — Чиншови́к: — платник податків за аренду землі [25] Словник з творів Івана Франка
- чиншовик — чиншови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- чиншовик — -а, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чиншовик — Чиншови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чиншовик — ЧИНШОВИ́К, а́, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. То був грунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- чиншовик — Чиншовик, -ка м. Платящій чиншъ, состоящій на чиншевомъ положеніи. Словник української мови Грінченка