1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

школяр

Школя́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м, на -ре́ві і на -рі́, -ля́ре! -лярі́, -рі́в, -ра́м, на -ра́х

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. школяр — Учень; школярик, зб. школярство. Словник синонімів Караванського
  2. школяр — [школ’ар] -л'ара, ор. -л'арем, м. (на) -л'арев'і/-л'ару, кл. -л'ареи, мн. -л'ар'і, -л'ар'іў, д. -л'арам Орфоепічний словник української мови
  3. школяр — ШКОЛЯ́Р, а́, ч. Учень загальноосвітньої школи. Яресьчиха, повернувшись увечері з економії, з подивом дізналася, що син її віднині школяр: пішов і сам записався до школи (О. Гончар); Ось і школа. Квіти, квіти Загойдалися вгорі. Словник української мови у 20 томах
  4. школяр — школя́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. школяр — -а, ч. Учень загальноосвітньої школи. || перен., розм. Доросла людина, яка в поведінці, вчинках впадає в дитинство, виявляє легковажність, пустотливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. школяр — У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу)... Словник синонімів української мови
  7. школяр — ШКОЛЯ́Р, а́, ч. Учень загальноосвітньої школи. Яресьчиха, повернувшись увечері з економії, з подивом дізналася, що син її віднині школяр: пішов і сам записався до школи (Гончар, І, 1959, 8); Ось і школа. Квіти, квіти Загойдалися вгорі. Словник української мови в 11 томах
  8. школяр — Школя́р, -ра м. Школьникъ, ученикъ. Грин. II. 283. На Сорок Святих школяр несе вчителеві сорок бубликів. Ном. № 414. Словник української мови Грінченка