школа

Шко́ла, -ли; шко́ли, шкіл

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. школа — Шко́ла: — (євр.) синагога [X] — тут: синагога [1] (єврейська)— синагога; [V] Словник з творів Івана Франка
  2. школа — (освітня) навчальний заклад; (реміснича) сов. училище; (кадрів) п. кузня; (філософська) система, вчений; (в науці) напрям; (у мистецтві) манера, стиль; (чия) ЗБ. послідовники, визнавці <н. школа Пастера>; (садова) шкілка, розсадник; ФР. Словник синонімів Караванського
  3. школа — [школа] -лие, д. і м. -л'і, р. мн. шк'іл Орфоепічний словник української мови
  4. школа — (від гр. scole — дозвілля) — 1. Ш. загальноосвітня — навчально — виховний заклад для навчання, освіти та виховання дітей, молоді та дорослих. 2. Система освіти, сукупність закладів для навчання. 3. Словник-довідник музичних термінів
  5. школа — рос. школа 1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад. 2. Приміщення, де розташований навчально-виховний заклад. 3. Система освіти, сукупність навчальних закладів. Eкономічна енциклопедія
  6. школа — ШКО́ЛА, и, ж. 1. Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління. Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать (Є. Словник української мови у 20 томах
  7. школа — шко́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. школа — В нашій школі дітки й стіни голі. Бідна школа і бідні учні. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. школа — И, ж. Університет або технікум (вище, ніж середня освіта). Ти коли до школи їдеш? Словник сучасного українського сленгу
  10. школа — (-и) ж.; студ. Будь-який вищий навчальний заклад. БСРЖ, 693; ПСУМС, 80. Словник жарґонної лексики української мови
  11. школа — -и, ж. 1》 Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління. || Система загальної освіти, сукупність навчальних закладів. || Приміщення, в якому міститься такий заклад. || збірн., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  12. школа — шко́ла (лат. schola, від грец. σχολή – вчена бесіда, навчальне заняття) 1. Навчально-виховний загальноосвітній заклад; приміщення, де він розташований. 2. Система освіти, сукупність закладів для навчання. Словник іншомовних слів Мельничука
  13. школа — Освітньо-виховна навчальна установа; шкільний будинок; система освітньо-виховних установ, яка дає визначену освіту. Універсальний словник-енциклопедія
  14. школа — пройти́ / прохо́дити шко́лу (життя́). Набути досвіду, змужніти, загартуватися в чомусь. Десятки українських літераторів добру школу життя проходили на будівництві Дніпрогесу, де кожен працював не місяць, не два, влітку і взимку (З газети). Фразеологічний словник української мови
  15. школа — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення). Словник синонімів української мови
  16. школа — ШКО́ЛА, и, ж. І. Навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління. Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать (Греб. Словник української мови в 11 томах
  17. школа — Шко́ла, -ли ж. 1) Школа, училище. Синочки зросли — у школу пішли. Чуб. III. 404. Виріс хлопчик уже такий, що став у школу ходить. Грин. І. 149. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: школа́. Школьники. Словник української мови Грінченка