1. Словник української мови Грінченка

Китай

Китай, -таю

м.

1) Китай.

2) = китайка. Приніс китаю на дві спідниці. н. п. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. І. 14.

3) Родъ музыкальнаго инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. І. 113.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Китай — Кита́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. Китай — Держава в Азії; поділяється на 22 провінції, 5 автономних районів і 3 міста центр. підпорядкування. 80% поверхні височини і гори; на пд. зх. Тибетське нагір'я (4000-5000 м), оточене на пд. найвищими горами на Землі (Гімалаї); на сх. Універсальний словник-енциклопедія
  3. Китай — Кита́й, -та́ю, -та́єві, в -та́ї Правописний словник Голоскевича (1929 р.)