кита
Кита, -ти
ж.
1) = китиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этотъ-же примѣръ при словѣ китель).
2) Хвостъ лисицы. Вх. Пч. II. 5. см. китюх.
3) = китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. АД. І. 121. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає. АД. І. 116, 125.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кита — Ки́та: — жмут [VI] — прикраса з пір'я, пучок півнячих пер [16] Словник з творів Івана Франка
- кита — -и, ж., діал. Китиця (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кита — КИ́ТА, и, ж., діал. Китиця (у 1 знач.). Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- кита — КИ́ТА, и, ж., діал. Китиця (у 1 знач.). Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках і наголінниках і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (Фр., VI, 1951, 45). Словник української мови в 11 томах