1. Словник української мови Грінченка

ай

Ай! I

меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. І. 94.

---------------

Ай! II

сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ай — ай вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ай — I виг. 1》 Виражає біль, переляк, страх і т. ін. 2》 Виражає незадоволення, докір, осуд, жаль і т. ін. 3》 Виражає подив, захоплення, схвалення і т. ін. II спол., діал. Уживається для поєднання частин сурядного речення або членів речення із значенням протиставлення; та, але. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ай — АЙ¹, виг. 1. Уживається для вираження болі, переляку, страху і т. ін. – Не дивіться на мене. – Коли я хочу. – .. Тільки насмільтесь. – Уже насміливсь. – Ай! (М. Коцюбинський); Кінський тупіт вже на вигоні. Бахнуло од волості. Ай, горе ж яке! (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  4. ай — Ай! ай-а́й! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ай — АЙ¹, виг. 1. Виражає біль, переляк, страх і т. ін. — Не дивіться на мене. — Коли я хочу. — ..Тільки насмільтесь. — Уже насміливсь. — Ай! (Коцюб., II, 1955, 213); Кінський тупіт вже на вигоні. Бахнуло од волості. Ай, горе ж яке! (Головко, II, 1957, 354). Словник української мови в 11 томах