аминь

Ами́нь и амі́нь

нар.

1) Аминь. Чуб. III. 26.

2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300.