бабиця

Бабиця, -ці

ж.

1) Баба, старуха. Усім хлопцям по дівчині, мені бабицю стару. Грин. ІІІ. 646.

2) раст. Alyssum campestre. Желех.

3) Также и во мн. бабиці. Боль, колики въ животѣ. ЕЗ. V. 42. Кіевлянинъ. 1867. №№ 82 и 83. Дѣтская болѣзнь. КС. 1893. VII. 80. (Відьма) що пропасницю, студінь і горячку зелом відмиє — на ліси відмовиш, бабиці люті пшоном відвариш. Люб. 59.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бабиця — див. баба Словник синонімів Вусика