1. Словник української мови Грінченка

баламутка

Баламутка, -ки

ж.

1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526.

2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг.

3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баламутка — баламу́тка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. баламутка — -и. Жін. до баламут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. баламутка — БАЛАМУ́ТКА, и, ж., розм. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (О. Донченко); * Образно. Масляниця – баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис). Словник української мови у 20 томах
  4. баламутка — див. горілка Словник синонімів Вусика
  5. баламутка — БАЛАМУ́ТКА, и, ж. Жін. до баламу́т 1, 2. Кращою її подружкою була непосидюча, сміхотлива, свавільна баламутка Антося (Донч., VI, 1957, 433); *Образно. Масляниця — баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко (Номис, 1864, № 526). Словник української мови в 11 томах