балачка

Балачка, -ки

ж. Разговоръ, бесѣда; болтовня.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балачка — И, ж. Чат, форум. Словник сучасного українського сленгу
  2. балачка — Бала́чка, -чки, -чці; балачки́, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. балачка — [балачка] -чкие, д. і м. -ац':і, мн. -чки, -чок Орфоепічний словник української мови
  4. балачка — бала́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бала́чки Орфографічний словник української мови
  5. балачка — див. балаканина; мова; наклеп; розмова Словник синонімів Вусика
  6. балачка — БАЛА́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що розмова. І прийшли вони до мене З серцем щирим для балачки (Сам., І, 1958, 180); В сусідньому купе були чутні балачки (Панч, II, 1956, 272); // рідше. Пуста, беззмістовна балаканина. Словник української мови в 11 томах
  7. балачка — справля́ти бала́чку. Вести пусту розмову. — Ми (жінки) цікавіші од вас (чоловіків) і не всі любимо справляти балачку про квітки та вишивання (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  8. балачка — БАЛА́ЧКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що розмо́ва 1. І прийшли вони до мене З серцем щирим для балачки (В. Самійленко); В сусідньому купе були чутні балачки (П. Панч); // рідше. Пуста, беззмістовна балаканина. Словник української мови у 20 томах
  9. балачка — -и, ж. 1》 Те саме, що розмова. || рідше. Пуста, беззмістовна балаканина. 2》 тільки одн., розм., заст. Говірка, діалект. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. балачка — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. Словник синонімів української мови