1. Словник української мови Грінченка

балта

Балта, -ти

ж.

1) Топоръ. Вх. Зн. 1. см. балда.

2) Жидкая грязь. Шух. І. 81.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балта — БА́ЛТА, и, ж., діал. Вузька легка сокира із тонким лезом. Василь Мельник хотів показатися перед новими побратимами й вискочив наперед. Дістав по голові балтою й одразу скрутився (Г. Хоткевич); Янко шаленів. Словник української мови у 20 томах
  2. Балта — Ба́лта іменник жіночого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  3. Балта — М., райцентр Одеської обл., 24 тис. мшк.; підприємства машинобудівної, легкої, харчової промисловості; заснована в XVI ст. як торговельний центр на кордоні Високої Порти і Речі Посполитої, статус міста з 1797; в середині XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія
  4. Балта — Ба́лта, -лти (м.); ба́лтський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)