1. Словник української мови у 20 томах

балта

БА́ЛТА, и, ж., діал.

Вузька легка сокира із тонким лезом.

Василь Мельник хотів показатися перед новими побратимами й вискочив наперед. Дістав по голові балтою й одразу скрутився (Г. Хоткевич);

Янко шаленів. Регочучи й хекаючи, він бив балтою по черепах, по спинах, по руках, наче перед ним були не люди, а дрова (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Балта — Ба́лта іменник жіночого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Балта — М., райцентр Одеської обл., 24 тис. мшк.; підприємства машинобудівної, легкої, харчової промисловості; заснована в XVI ст. як торговельний центр на кордоні Високої Порти і Речі Посполитої, статус міста з 1797; в середині XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія
  3. Балта — Ба́лта, -лти (м.); ба́лтський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. балта — Балта, -ти ж. 1) Топоръ. Вх. Зн. 1. см. балда. 2) Жидкая грязь. Шух. І. 81. Словник української мови Грінченка