1. Словник української мови Грінченка

безбулавний

Безбулавний, -а, -е

Не имѣющій, лишенный булавы. Якого, — кажуть, — чорта чекатимем, поки нас візьмуть шаблею з безбулавним нашим гетьманом. К. ЧР. 345.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбулавний — безбула́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безбулавний — -а, -е, іст. Який втратив булаву. Безбулавний гетьман. Великий тлумачний словник сучасної мови