безжурно
Безжурно
нар. Безпечально, весело. Весело мені жилось, безжурно. Г. Барв. 526. Цікаво їй було, з чого так безжурно, так весело молотники сміялися. Г. Барв. 308.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безжурно — безжу́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безжурно — Присл. до безжурний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безжурно — БЕЗЖУ́РНО. Присл. до безжу́рний. Живу собі, як пташка та, безжурно (Панас Мирний); Як наші діти цвірінчать безжурно, Простуючи до школи сніжним ранком (М. Рильський); Діти усміхаються до неї.., безжурно позують, хлопці виказують силу і зухвалість (В. Яворівський). Словник української мови у 20 томах
- безжурно — Безжу́рно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безжурно — БЕЗЖУ́РНО. Присл. до безжу́рний. Живу собі, як пташка та, безжурно (Мирний, III, 1954, 169); Як наші діти цвірінчать безжурно. Простуючи до школи сніжним ранком (Рильський, Мости, 1948, 17). Словник української мови в 11 томах