1. Словник української мови у 20 томах

безжурно

БЕЗЖУ́РНО.

Присл. до безжу́рний.

Живу собі, як пташка та, безжурно (Панас Мирний);

Як наші діти цвірінчать безжурно, Простуючи до школи сніжним ранком (М. Рильський);

Діти усміхаються до неї.., безжурно позують, хлопці виказують силу і зухвалість (В. Яворівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безжурно — безжу́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безжурно — Присл. до безжурний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безжурно — Безжу́рно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. безжурно — БЕЗЖУ́РНО. Присл. до безжу́рний. Живу собі, як пташка та, безжурно (Мирний, III, 1954, 169); Як наші діти цвірінчать безжурно. Простуючи до школи сніжним ранком (Рильський, Мости, 1948, 17). Словник української мови в 11 томах
  5. безжурно — Безжурно нар. Безпечально, весело. Весело мені жилось, безжурно. Г. Барв. 526. Цікаво їй було, з чого так безжурно, так весело молотники сміялися. Г. Барв. 308. Словник української мови Грінченка