1. Словник української мови у 20 томах

безжурність

БЕЗЖУ́РНІСТЬ, ності, ж.

Властивість і стан за знач. безжу́рний.

В очах не було дівочої легкодумної безжурності (Леся Українка);

Анатоль понуро слухав: співрозмовникова легковажність, його сентенції і безжурність дратували (Я. Качура);

Голос Світлани Кузьмівни був нещирий, у ньому тремтіла вдавана безжурність і веселість (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безжурність — безжу́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. безжурність — -ності, ж. Властивість і стан за знач. безжурний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безжурність — Безжу́рність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. безжурність — БЕЗЖУ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. безжу́рний. В очах не було дівочої легкодумної безжурності (Л. Укр., III, 1952, 664); Анатоль понуро слухав: співрозмовникова легковажність, його сентенції і безжурність —дратували (Кач., II, 1958, 308). Словник української мови в 11 томах