безконечниця
Безконечниця, -ці и безконешниця, -ці
ж.
1) = безконечник 2.
2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безконечниця — див. дорога Словник синонімів Вусика