безконечниця

Безконечниця, -ці и безконешниця, -ці

ж.

1) = безконечник 2.

2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безконечниця — див. дорога Словник синонімів Вусика