1. Словник української мови Грінченка

безконечник

Безконечник, -ка и безконешник, -ка

м.

1) Родъ узора на писанкѣ — спираль.

2) Писанка съ такимъ узоромъ. КС. 1891. VI. 370.

3) писати безконечником. а) Разрисовывать писанку узоромъ въ видѣ спирали. б) Писать безконечно. Коли б я була письменна, я б до тебе безконечником листи писала, що дня посилала. МВ. І. 50.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безконечник — безконе́чник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. безконечник — -а, ч., рідко. 1》 Те, що не має кінця. 2》 Вид візерунка, схожого на спіраль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка, Що .. все кричить, і б'ється, й колесить, – Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (І. Франко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. БЕЗКОНЕЧНИК — • "БЕЗКОНЕЧНИК" - жартівливий вірш для дітей, у якому розповідь побудована на повторенні тих самих фрагментів тексту. Повторювана частина може містити два-три рядки й більш-менш розвинений сюжет, де йдеться про якусь несерйозну або малоймовірну подію. Українська літературна енциклопедія
  5. безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка. Що.. все кричить, і б’ється, й колесить, — Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383); *У порівн. Словник української мови в 11 томах