БЕЗКОНЕЧНИК
БЕЗКОНЕ́ЧНИК
• "БЕЗКОНЕЧНИК"
- жартівливий вірш для дітей, у якому розповідь побудована на повторенні тих самих фрагментів тексту. Повторювана частина може містити два-три рядки й більш-менш розвинений сюжет, де йдеться про якусь несерйозну або малоймовірну подію. Зустрічається в фольклорі ("безконечні казочки") і писемній л-рі. Напр.: "Жив-був дід та баба" // Була в них вівця // "Почнемо з кінця: // "Жив-був дід та баба..." і т. д.; "Був собі рак, // Та мав сімсот гармат, // Та пішов на пруса воювать, // А злякався та в воду сховався, // Аз води та в вершу. // Начну я ту казочку спершу. // Був собі рак..." і т. д.
Н. П. Чамата.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безконечник — безконе́чник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- безконечник — -а, ч., рідко. 1》 Те, що не має кінця. 2》 Вид візерунка, схожого на спіраль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка, Що .. все кричить, і б'ється, й колесить, – Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (І. Франко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка. Що.. все кричить, і б’ється, й колесить, — Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- безконечник — Безконечник, -ка и безконешник, -ка м. 1) Родъ узора на писанкѣ — спираль. 2) Писанка съ такимъ узоромъ. КС. 1891. VI. 370. 3) писати безконечником. а) Разрисовывать писанку узоромъ въ видѣ спирали. б) Писать безконечно. Словник української мови Грінченка