БЕЗКОНФЛІКТНОСТІ ТЕОРІЯ

БЕЗКОНФЛІ́КТНОСТІ ТЕОРІЯ

• БЕЗКОНФЛІКТНОСТІ "ТЕОРІЯ"

- умовний термін у рад. літературознавстві та літ. критиці, яким позначають спрощений погляд на відношення л-ри до життя, який заперечує правомірність відбиття соціально значимих конфліктів у творах соціалістичного реалізму на теми сучасності. Вимоги зображувати сусп. розвиток як процес, позбавлений суперечностей, ускладнень, гострих конфліктів, не становили якоїсь цілісної теоретичної концепції, проте в літ.-крит. практиці 30 — 50-х pp. такі погляди набули значного поширення. Прихильники Б. "т.", виходячи з положень т. з. вульгарного гносеологізму, визнавали за л-рою лише обов'язок ілюструвати в образній формі заг. тези про ліквідацію суперечностей при соціалізмі, допускали тільки конфлікт між "добрим" і "кращим". Не виявляючи громадян. сміливості, ідейно-естетичної проникливості, така критика орієнтувала л-ру на прикрашене, "парадне" зображення життя, на спрощення і схематизм у розкритті реальних суперечностей розвитку. На поч. 50-х pp. (зокрема, в широкій дискусії про типове в рад. л-рі, на письменницьких з'їздах) "безконфліктність" у л-рі була рішуче засуджена, хоч негативні наслідки її давалися взнаки й пізніше. Вироблений XXVII з'їздом КПРС курс на прискорення соціально-екон. розвитку країни зумовлює важливу роль л-ри у боротьбі за новий якісний стан рад. суспільства, за перебудову суспільної свідомості, виховання громадян. активності кожної людини. Партія спрямовує творчу роботу письменників на активне втручання в життя, правдивий діалектичний аналіз глибинних соціальних процесів життя, викриття негативних явищ, насамперед пов'язаних із порушенням принципів демократизму і гласності.

■ Літ.: Новиченко Л. М. Не ілюстрація — відкриття! К., 1967; Брюховецький В. С. Естетична сутність типізації. "Радянське літературознавство", 1987, № 1.

В. С. Брюховецький.