безконечник

Значення в інших словниках

1. безконечник — -а, ч., рідко. 1》 Те, що не має кінця. 2》 Вид візерунка, схожого на спіраль. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка, Що .. все кричить, і б'ється, й колесить, – Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (І. Франко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
3. БЕЗКОНЕЧНИК — • "БЕЗКОНЕЧНИК" - жартівливий вірш для дітей, у якому розповідь побудована на повторенні тих самих фрагментів тексту. Повторювана частина може містити два-три рядки й більш-менш розвинений сюжет, де йдеться про якусь несерйозну або малоймовірну подію. Українська літературна енциклопедія
4. безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка. Що.. все кричить, і б’ється, й колесить, — Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
5. безконечник — Безконечник, -ка и безконешник, -ка м. 1) Родъ узора на писанкѣ — спираль. 2) Писанка съ такимъ узоромъ. КС. 1891. VI. 370. 3) писати безконечником. а) Разрисовывать писанку узоромъ въ видѣ спирали. б) Писать безконечно. Словник української мови Грінченка