безконечник
БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко.
1. Те, що не має кінця.
Мов чайка, Що .. все кричить, і б'ється, й колесить, – Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (І. Франко);
* У порівн. Хати, сонні і тихі, одну минеш, друга встає на дорозі, як безконечник (М. Коцюбинський).
2. Вид візерунка, схожого на спіраль.
Молодиці .. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (І. Нечуй-Левицький);
Орнаментальні мотиви – “сердечка”, “кучері”, “баранці”, “безконечники” – мають симетричний уклад (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безконечник — безконе́чник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- безконечник — -а, ч., рідко. 1》 Те, що не має кінця. 2》 Вид візерунка, схожого на спіраль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- БЕЗКОНЕЧНИК — • "БЕЗКОНЕЧНИК" - жартівливий вірш для дітей, у якому розповідь побудована на повторенні тих самих фрагментів тексту. Повторювана частина може містити два-три рядки й більш-менш розвинений сюжет, де йдеться про якусь несерйозну або малоймовірну подію. Українська літературна енциклопедія
- безконечник — БЕЗКОНЕ́ЧНИК, а, ч., рідко. 1. Те, що не має кінця. Мов чайка. Що.. все кричить, і б’ється, й колесить, — Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- безконечник — Безконечник, -ка и безконешник, -ка м. 1) Родъ узора на писанкѣ — спираль. 2) Писанка съ такимъ узоромъ. КС. 1891. VI. 370. 3) писати безконечником. а) Разрисовывать писанку узоромъ въ видѣ спирали. б) Писать безконечно. Словник української мови Грінченка