безлік

Значення в інших словниках

1. безлік — бе́злік іменник чоловічого роду безліч рідко Орфографічний словник української мови
2. безлік — І БЕЗЛІЧ, сила-силенна, тьма-тьменна, кн. сонми; У ФР. купа, море, рій, гибіль; ЯК ПР. дуже БАГАТО, без ліку, без ліку-міри. Словник синонімів Караванського
3. безлік — -у, ч., рідко. Те саме, що безліч. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безлік — БЕ́ЗЛІК, у, ч., рідко. Те саме, що бе́зліч. Став я позирати з берегових стін .. На жартливий безлік водяних тварин (Я. Щоголів); Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
5. безлік — див. багато Словник синонімів Вусика
6. безлік — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
7. безлік — Бе́злік, -ку, -кові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безлік — БЕ́ЗЛІК, у, ч., рідко. Те саме, що бе́зліч. Став я позирати з берегових стін.. На жартливий безлік водяних тварин (Щог., Поезії, 1958, 357); Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків (Скл., Святослав, 1959, 55). Словник української мови в 11 томах