1. Словник української мови Грінченка

безневинно

Безневинно

нар. Невинно, безъ вины. Мир. ХРВ. 278. Близьких сусідів хліба й соли безневинно збавляв. АД. І. 187. Въ слѣдующей пѣснѣ нарѣчіе это употреблено, кажется, въ значеніи: не безъ вины, не невинно, какъ и должно быть, судя по составу слова: Стали отцеву й неньчину молитву забувати, тоді їх стає Господь безневинно карати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безневинно — безневи́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безневинно — Присл. до безневинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безневинно — БЕЗНЕВИ́ННО. Присл. до безневи́нний. “Отак безневинно і досталося [дісталося] Галі на горіхи”, – подумав він (Панас Мирний); Не раз дрижали [стіни] від тяжкого плачу безневинно закатованих людей (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. безневинно — Безневи́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безневинно — БЕЗНЕВИ́ННО. Присл. до безневи́нний. "Отак безневинно і досталося [дісталося] Галі на горіхи", — подумав він (Мирний, IV, 1955, 92); Відчував [джура] себе безневинно обвинуваченим (Тулуб, Людолови, І, 1957, 340). Словник української мови в 11 томах