1. Словник української мови у 20 томах

безневинно

БЕЗНЕВИ́ННО.

Присл. до безневи́нний.

“Отак безневинно і досталося [дісталося] Галі на горіхи”, – подумав він (Панас Мирний);

Не раз дрижали [стіни] від тяжкого плачу безневинно закатованих людей (Г. Хоткевич);

Хоч ви й начальство, а безневинно людей нема чого бить (В. Винниченко);

Відчував [джура] себе безневинно обвинуваченим (З. Тулуб);

Стоїш перед учителькою з міцно зціпленими губами і навіть усміхаєшся безневинно (О. Гончар);

– Простіть, моя людиночко дорогенька, бо це все від нервів, безневинно на чужих гріхах розпинають (В. Дрозд);

Реабілітовано пам'ять тисяч безневинно загиблих від репресій людей (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безневинно — безневи́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безневинно — Присл. до безневинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безневинно — Безневи́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. безневинно — БЕЗНЕВИ́ННО. Присл. до безневи́нний. "Отак безневинно і досталося [дісталося] Галі на горіхи", — подумав він (Мирний, IV, 1955, 92); Відчував [джура] себе безневинно обвинуваченим (Тулуб, Людолови, І, 1957, 340). Словник української мови в 11 томах
  5. безневинно — Безневинно нар. Невинно, безъ вины. Мир. ХРВ. 278. Близьких сусідів хліба й соли безневинно збавляв. АД. І. 187. Въ слѣдующей пѣснѣ нарѣчіе это употреблено, кажется, въ значеніи: не безъ вины, не невинно, какъ и должно быть, судя по составу слова... Словник української мови Грінченка