безневинний
БЕЗНЕВИ́ННИЙ, а, е.
За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний.
Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Над моєю хатою чорна хмара встала; На мене молоду, безневинную, неслава (П. Чубинський);
– Грицьку! братику! Ти бачиш? кров безневинна ллється... (Панас Мирний);
Так вони курили й збавляли ніч в безневинній розмові (І. Багряний);
// Який нікому не робить шкоди, зла.
– Устрель сю пташку, Тимоше!.. – А нащо я маю безневинну щебетушечку стріляти? (Марко Вовчок);
Вуж – безневинна корисна тварина (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безневинний — безневи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- безневинний — [беизнеивин:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- безневинний — -а, -е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. || Який нікому не робить шкоди, зла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безневинний — Непровинний, непровинений, невинуватий Словник чужослів Павло Штепа
- безневинний — див. безвинний Словник синонімів Вусика
- безневинний — БЕЗПЕ́ЧНИЙ (якого можна не остерігатися, який не завдасть шкоди), НЕШКІДЛИ́ВИЙ, НЕВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ (який не завдає неприємностей, шкоди); НЕЗАГРО́ЗЛИВИЙ (який не становить загрози). Словник синонімів української мови
- безневинний — Безневи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безневинний — БЕЗНЕВИ́ННИЙ, а, е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. Над моєю хатою чорна хмара встала; На мене молоду, безневинную, неслава (Чуб., V, 1874, 279); — Грицьку! братику! Ти бачиш?... Словник української мови в 11 томах
- безневинний — Безневинний, -а, -е Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279. Словник української мови Грінченка