1. Орфоепічний словник української мови

безневинний

безневи́нний

[беизнеивин:ией]

м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безневинний — безневи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безневинний — -а, -е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. || Який нікому не робить шкоди, зла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безневинний — Непровинний, непровинений, невинуватий Словник чужослів Павло Штепа
  4. безневинний — БЕЗНЕВИ́ННИЙ, а, е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне (Біблія. Пер. І. Огієнка); Над моєю хатою чорна хмара встала; На мене молоду, безневинную, неслава (П. Чубинський); – Грицьку!... Словник української мови у 20 томах
  5. безневинний — див. безвинний Словник синонімів Вусика
  6. безневинний — БЕЗПЕ́ЧНИЙ (якого можна не остерігатися, який не завдасть шкоди), НЕШКІДЛИ́ВИЙ, НЕВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ (який не завдає неприємностей, шкоди); НЕЗАГРО́ЗЛИВИЙ (який не становить загрози). Словник синонімів української мови
  7. безневинний — Безневи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безневинний — БЕЗНЕВИ́ННИЙ, а, е. За яким немає ніякої вини; безвинний, невинний. Над моєю хатою чорна хмара встала; На мене молоду, безневинную, неслава (Чуб., V, 1874, 279); — Грицьку! братику! Ти бачиш?... Словник української мови в 11 томах
  9. безневинний — Безневинний, -а, -е Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279. Словник української мови Грінченка