безлюдний

безлю́дний

[беиз(')л'уднией]

м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безлюдний — Робінзо́н на безлю́дному о́строві, книжн. Самотній, відірваний від інших людей, ізольований від світу. Почуватися серед людей Робінзоном на безлюдному острові — так, це дуже прикро, болісно (М. Слабошпицький). Фразеологічний словник української мови
  2. безлюдний — Нелюдний; (край) незаселений, необжитий, дикий; (куток) пустельний, відлюдний. Словник синонімів Караванського
  3. безлюдний — безлю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. безлюдний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. В степу, безлюдному степу, В далекій неволі, Ти сіяла, пишалася (Т. Шевченко); Юнак опинився в справжній гірській країні – дикій, безлюдній, укритій тайгою (О. Словник української мови у 20 томах
  5. безлюдний — (такий, де мало а. немає людей) пустинний, нелюдний, малолюдний, незаселений. Словник синонімів Полюги
  6. безлюдний — -а, -е. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. Безлюдна місцина. || З якого зникли люди, в якому (на якому) зараз немає нікого, якого рідко відвідують. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. безлюдний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. безлюдний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ, а, е. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. В степу, безлюдному степу, В далекій неволі. Ти сіяла, пишалася (Шевч., II, 1953, 284); Юнак опинився в справжній гірській країні — дикій, безлюдній, укритій тайгою (Донч. Словник української мови в 11 томах
  9. безлюдний — Безлю́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. безлюдний — Безлюдний, -а, -е Безлюдный. К Досв. 103. В степу безлюднім. Шевч. Словник української мови Грінченка