безрідний

Безрідний, -а, -е

Безродный. АД. І. 249. Вийди до мене, дівчино ти безрідная. Мет. 80. Тяжко на чужині безрідному проживати. Макс.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безрідний — (який не має родини) безсімейний, (який живе сам) одинокий, самотній, самітній// сам, сам-самісінький, один, сам-один, один-однісінький. Словник синонімів Полюги
  2. безрідний — безрі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безрідний — -а, -е. Який не має батьків, родичів; одинокий. || Який утратив або порвав зв'язок із своїм народом, своєю країною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безрідний — БЕЗРІ́ДНИЙ, а, е. Який не має батьків, родичів; одинокий. Були там і безрідні хлопці, ніхто їх не проводжав, ніхто не плакав за ними (Леся Українка); Бувала коло заповітного каменю й Меланочка, підліток, сирота безрідна... Словник української мови у 20 томах
  5. безрідний — БЕЗДО́МНИЙ (який не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНІЙ (який не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙ діал., БЕЗПРИЧА́ЛЬНИЙ діал. (позбавлений домашнього притулку, родинної опіки). Словник синонімів української мови
  6. безрідний — Безрі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безрідний — БЕЗРІ́ДНИЙ, а, е. Який не має батьків, родичів; одинокий. Були там і безрідні хлопці, ніхто їх не проводжав, ніхто не плакав за ними (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах