1. Словник української мови Грінченка

безчасу

Безчасу

нар. Преждевременно, несвоевременно. Безчасу вмерли діти. Н. Вол. у. Вона безчасу дитину привела. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безчасу — присл., зах. Передчасно, невчасно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. безчасу — Безчасу́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)