1. Словник української мови Грінченка

березка

Березка, -ки

ж.

1) = берізка. Очерет, повитий березкою. О. 1862. ѴІІІ. 16.

2) — болотяна. Betulahumilis Schrank. ЗЮЗО. І. 114.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. березка — бере́зка іменник жіночого роду бур'ян Орфографічний словник української мови
  2. березка — I рідше берізка, -и, ж. 1》 Багаторічна бур'янова витка рослина; повійка. 2》 діал. Дереза. II див. берізка II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. березка — БЕРЕ́ЗКА¹, рідше БЕРІ́ЗКА, и, ж. 1. Багаторічна бур'янова витка рослина родини берізкових; повійка. Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Марко Вовчок); Личинки бурякового довгоносика живляться корінцями осоту, будяка... Словник української мови у 20 томах
  4. березка — БЕРЕ́ЗКА (БЕРІ́ЗКА) (багаторічна бур'янова витка рослина), ПОВІ́Й, ПОВІ́ЙКА, ПАВУТИ́ЦЯ. По обидва боки шляху без кінця і краю колосилися пшениці, оздоблені синіми волошками, рожевими цвіточками березки і білою кашкою (П. Словник синонімів української мови
  5. березка — БЕРЕ́ЗКА¹, рідше БЕРІ́ЗКА, и, ж. 1. Багаторічна бур’янова витка рослина; повійка. Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Вовчок, І, 1955, 100); Личинки [бурякового довгоносика] живляться корінцями осоту, будяка, берізки і багатьох інших. Словник української мови в 11 томах