1. Словник української мови Грінченка

берлинка

Берлина, -ни

ж. Рѣчное судно: берлина, барка (по Днѣпру). О. 1861. XI. 109. ум. берлинка. Кілька дубів і берлинок з кавунами, бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. берлинка — БЕРЛИ́НКА, и, ж., заст. Зменш. до берли́на. При березі коло Подолу стояли рядками здорові дуби й берлинки (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах