1. Словник української мови Грінченка

бех

Бех!

меж.

1) Бухъ! (о паденіи).

2) Бацъ! (о выстрѣлѣ). ЗОЮР. І. 284.

---------------

Бех, -ха

м.

1) раст. Cicuta virosa L. ЗЮЗО. І. 116.

2) Въ заклинаніяхъ употребл. какъ болѣзнь, родственная съ бешихою. Богородице Діво! прошу тебе вишептать і вимовить бех і бешиху. Чуб. І. 115.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бех — бех вигук незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. бех — виг., розм., рідко. Уживається як присудок за знач. бехнути і бехнутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бех — БЕХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. бе́хнути і бе́хнутися. І входять до хати два, із Головком Іваном. Та один на порозі у хату з пістоля – бех! (Г. Колісник). Словник української мови у 20 томах
  4. бех — див. бух; падати Словник синонімів Вусика
  5. бех — БЕХ, виз., розм., рідко. Уживається як присудок за знач. бе́хнути і бе́хнутися. Словник української мови в 11 томах