благовіст

Значення в інших словниках

1. благовіст — бла́говіст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. благовіст — 1. Дзвоніння, при якому розмірено ударяють в один дзвін, сповіщаючи вірних про початок богослужіння; 2. Найбільший дзвін на церковній дзвіниці Словник церковно-обрядової термінології
3. благовіст — -у, ч. Дзвін перед початком церковної відправи, служби. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. благовіст — БЛА́ГОВІСТ, у, ч., рел.-церк. Дзвоніння перед початком церковної відправи. На дзвіниці чатував старий пасічник Чмель, щоб зустріти молодих урочистим благовістом (З. Тулуб); Ударив благовіст, і сальви дужі Врочисто гримнули (Л. Словник української мови у 20 томах
5. благовіст — Різновид церковного подзвіння, відмінний від передзвону та дзвоніння в усі дзвони тим, що здійснюється ударами в один дзвін; сповіщає про початок богослужіння, а під час служби провадиться згідно з церковним статутом, який визначає характер... Універсальний словник-енциклопедія
6. благовіст — БЛАГОВІ́СТ, у, ч., заст. Дзвоніння перед початком церковної відправи, служби. На дзвіниці чатував старий пасічник Чмель, щоб зустріти молодих урочистим благовістом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 267); Ударив благовіст... Словник української мови в 11 томах