бликати
Бликати, -каю, -єш
гл. = блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. Н. Вол. у.
2) = блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бликати — бли́кати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- бликати — -аю, -аєш, недок., діал. Блимати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бликати — БЛИ́КАТИ, аю, аєш, недок., діал. Блимати. Пес .. тільки бликає на всіх спідлоба (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- бликати — див. дивитися Словник синонімів Вусика
- бликати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- бликати — БЛИ́КАТИ, аю, аєш, недок., діал. Блимати. Пес.. тільки бликає на всіх спідлоба (Донч., III, 1956, 134). Словник української мови в 11 томах