1. Словник української мови Грінченка

блукати

Блукати, -ся, -каю, -ся, -єш, -ся

гл. Блуждать, скитаться, ходить безъ цѣли. Рудч. Чп. 236.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блукати — (рухатися, не знаючи дороги) блудити, розм. плутати, плутатися, кружляти, розм.: (без певної мети) волочитися, тинятися, вештатися, плентатися, сновигати, (не знаходити собі пристановища) мотатися, лазити, хилятися, (ніби шукаючи) никати, мишкувати... Словник синонімів Полюги
  2. блукати — блука́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. блукати — (без мети) вештатися, тинятися, валандатися, шастати, швендяти; (не знаючи дороги) блудити, ходити манівцями, д. блудом ходити; (у світах) мандрувати, блукати світами; (в пошуках істини) помилятися, хитатися; п! СНОВИГАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. блукати — -аю, -аєш, недок. 1》 Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку. || Ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити. || Їздити світом, часто змінюючи місце перебування; мандрувати. || розм. Робити прогулянку; прогулюватися. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. блукати — БЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Шевченко); Хведір з нудьги і жалю довго блукав по лісах (О. Словник української мови у 20 томах
  6. блукати — див. блудити; іти; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
  7. блукати — блука́ти (блуди́ти, іти́ і т. ін.) манівця́ми. Робити щось без чітких орієнтирів, навмання. — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися (співаючи) на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями… (О. Фразеологічний словник української мови
  8. блукати — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити без певної мети чи напрямку або в пошуках кого-, чого-небудь); БРОДИ́ТИ розм., ТИНЯ́ТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше (повільно ходити без мети й напрямку). Словник синонімів української мови
  9. блукати — Блука́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. блукати — БЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку. В таку добу під горою, Біля того гаю. Що чорніє над водою. Щось біле блукає (Шевч., І, 1951, 3); Хведір з нудьги і жалю довго блукав по лісах (Стор. Словник української мови в 11 томах