бовдурець

Бовдур, -ра

м.

1) Дымовая труба. Чуб. VII. 380. Повна хата (відьом) назбіралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдурь. Грин. I. 60. Темним стовбом дим пішов з його бовдура.

2) Густой клубъ дыма, густая туча. Фр. Пр. 63.

3) Шесть, жердь у рыболововъ.

4) Болванъ, чурбанъ, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчить мов бовдур. Стоитъ, какъ болванъ. ум. бовдурець, бовдурчик.